У цій рубриці ви знайдете:

  • Положення про батьківський комітет загальноосвітньої установи.
  • Закон України «Про освіту»Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини.
  • Батьки та відповідальність.

 


Положення про батьківський комітет загальноосвітньої установи

Дане положення регламентує діяльність батьківського комітету загальноосвітньої установи, що є органом самоврядування загальноосвітньої установи

1. Загальні положення

1.1. Положення про батьківський комітет приймається на загальношкільних батьківських зборах, затверджується та вводиться в дію наказом по загальноосвітній установі. Зміни та доповнення в дійсне положення вносяться в такому ж порядку.

1.2. Батьківський комітет (далі за текстом - комітет) очолює голова. Комітет підкоряється й підзвітний загальношкільним батьківським зборам.

Термін повноважень комітету - один рік (або ротація складу комітету проводиться щорічно на третину).

1.3. Для координації роботи до складу комітету входить заступник керівника загальноосвітньої установи з виховної роботи.

1.4. Діяльність комітету здійснюється відповідно до Конвенції ООН про права дитини, чинного законодавства держави в галузі освіти, Типових положень про загальноосвітню установу, статуту загальноосвітньої установи та даного положення.

1.5. Рішення комітету є рекомендаційними.

Обов'язковими є тільки ті рішення комітету, з метою реалізації яких видається наказ по загальноосвітній установі.

2. Основні задачі

Основними задачами комітету є:

2.1. Сприяння керівництву загальноосвітньої установи:

в удосконалюванні умов для здійснення освітнього процесу, в охороні життя та здоров'я учнів;

у захисті законних прав та інтересів учнів;

в організації та проведенні загальношкільних заходів.

2.2. Організація роботи з батьками (законними представниками) загальноосвітньої установи, учнями з роз'яснення їхніх прав та обов'язків, значення всебічного виховання дитини в родині.

3. Функції загальношкільного батьківського комітету

3.1. Сприяє забезпеченню оптимальних умов для організації освітнього процесу (надає допомогу у придбанні підручників, у підготовці наочного методичного приладдя).

3.2. Координує діяльність класних батьківських комітетів.

3.3. Проводить роз'яснювальну й консультативну роботу серед батьків (законних представників) учнів про їхні права й обов'язки.

3.4. Сприяє у проведенні загальношкільних заходів.

3.5. Бере участь у підготовці загальноосвітньої установи до нового навчального року.

3.6. Разом із керівництвом загальноосвітньої установи контролює організацію якості харчування учнів, медичного обслуговування.

3.7. Надає допомогу керівництву загальноосвітньої установи в організації та проведенні загальношкільних батьківських зборів.

3.8. Розглядає звертання на свою адресу, а також звертання з питань, віднесених дійсним положенням до компетенції комітету, за дорученням керівника загальноосвітньої установи.

3.9. Обговорює локальні акти загальноосвітньої установи з питань, що входять у компетенцію комітету.

3.10. Бере участь в організації безпечних умов здійснення освітнього процесу, виконання санітарно-гігієнічних правил і норм.

3.11. Взаємодіє з громадськими організаціями з питання пропаганди шкільних традицій, укладу шкільного життя.

3.12. Взаємодіє з педагогічним колективом загальноосвітньої установи з питань профілактики правопорушень, бездоглядності та безпритульності серед неповнолітніх учнів.

3.13. Взаємодіє з іншими органами самоврядування загальноосвітньої установи з питань проведення загальношкільних заходів та всього іншого, що стосується компетенції комітету.

4. Права батьківського комітету

Відповідно до компетенції, установленої дійсним положенням, комітет має право:

4.1. Вносити пропозиції керівництву та іншим органам самоврядування загальноосвітньої установи й одержувати інформацію про результати їх розгляду.

4.2. Звертатися за роз'ясненнями в установи й організації.

4.3. Заслуховувати й одержувати інформацію від керівництва загальноосвітньої установи, інших органів самоврядування.

4.4. Викликати на свої засідання батьків (законних представників) учнів за представленням (рішенням) класних батьківських комітетів.

4.5. Брати участь в обговоренні локальних актів загальноосвітньої установи.

4.6. Давати роз'яснення та вживати заходи з розглянутих звертань.

4.7. Виносити громадський осуд батькам, які ухиляються від виховання дітей у родині.

4.8. Заохочувати батьків (законних представників) учнів за активну роботу в комітеті, надання допомоги у проведенні загальношкільних заходів тощо.

4.9. Організовувати постійні чи тимчасові комісії під керівництвом членів комітету для виконання своїх функцій.

4.10. Розробляти та приймати локальні акти (про класний батьківський комітет, про постійні й тимчасові комісії комітету).

4.11. Голова комітету може бути присутнім (з наступним інформуванням комітету) на окремих засіданнях педагогічної ради, інших органів самоврядування з питань, що відносяться до компетенції комітету.

5. Відповідальність батьківського комітету

Комітет відповідає за:

5.1. Виконання плану роботи.

5.2. Виконання рішень, рекомендацій комітету.

5.3. Установлення взаєморозуміння між керівництвом загальноосвітньої установи та батьками (законними представниками) в питаннях сімейного та громадського виховання учнів.

5.4. Прийняття рішень відповідно до діючого законодавства.

5.5. Бездіяльність окремих членів комітету чи всього комітету.

5.6. Члени комітету, не приймаючої участі в його роботі, за представленням голови комітету можуть бути відкликані виборцями.

6. Організація роботи

6.1. До складу комітету входять представники батьків (законних представників) учнів по одному від кожного класу (у залежності від кількості класів у загальноосвітній установі можуть входити по одному представнику від паралелі, по два представники від класу і т. п.).

Представники в комітет обираються щорічно на класних батьківських зборах на початку навчального року.

6.2. Чисельний склад комітету загальноосвітня установа визначає самостійно.

6.3. Зі свого складу комітет обирає голову (у залежності від чисельного складу можуть обиратися заступники голови, секретар).

6.4. Комітет працює за планом і регламентом, що узгоджені з директором школи.

6.5. Про свою роботу комітет звітує перед загальношкільними батьківськими зборами не рідше двох разів на рік.

6.6. Комітет правомочний виносити рішення при наявності на засіданні не менше половини свого складу. Рішення приймаються простою більшістю голосів.

6.7. Листування комітету з питань, що відносяться до його компетенції, ведеться від імені загальноосвітньої установи, документи підписують керівник загальноосвітньої установи та голова комітету.

7. Діловодство

7.1. Комітет веде протоколи своїх засідань і загальношкільних батьківських зборів відповідно до інструкції про ведення діловодства загальноосвітньої установи.

7.2. Протоколи зберігаються в канцелярії загальноосвітньої установи.

7.3. Відповідальність за діловодство в комітеті покладається на голову комітету або секретаря.

Закон України «Про освіту»

 

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини.

 

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;

сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.

 

 

Батьки та відповідальність

В останні десятиліття відбулися глибокі зміни соціально-економічних умов життя суспільства, які знову зробили актуальною проблему виконання батьками обов'язків щодо виховання своїх дітей. Перед юридичною наукою і практикою встали питання регулювання батьківських обов'язків в нових умовах, коли половина сімей розпадається, батьки, зайняті зароблянням грошей, не мають можливості приділяти своїм дітям досить часу, починають з'являтися нетрадиційні форми сім'ї. У зв’язку з чим важливо закріпити у правових нормах обов’язки батьків та гарантії їх реалізації.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини  (1989р.), міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Як зазначено в Декларації ООН по правах дитини (1959р.), "дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження".

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає:

визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері.

Як кажуть, „батьків не обирають” і, нажаль, деякі з них частково або зовсім не приділяють уваги своїм неповнолітнім дітям, тим самим порушують подальше становлення та розвиток їх дитини у нашому суспільстві. Крім того вони порушують норми чинного законодавства.

Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини добре висвітлені

у

ст. 150 Сімейного кодексу України.  Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.  Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини,  а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Якщо є обов’язки, то є і відповідальність!

За невиконання або неналежне виконання обов’язків  щодо виховання  дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності:
- адміністративної (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП)  «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей»);
- цивільно – правової (статті 1178 – 1183 Цивільного кодексу України);
- сімейно – правової (стаття 164 «Підстави для позбавлення батьківських прав»);

-   кримінальної  (стаття 166 Кримінального кодексу України (далі – КК )   «Злісне невиконання обовязків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування»).

Неналежне виконання обовязків щодо виховання дітей означає  бездію, у результаті якої обовязки по вихованню виконуються  неякісно, не в повному обсязі. Наприклад, схвалюються здійснення підлітком антигромадських вчинків, прививаються погляди, установки, що пропагандують жорстокість, агресивність, ненависть, неповагу до закону; складаються умови, які загрожують життю та здоров’ю неповнолітнього; мають місце постійні чіпляння до дитини з будь-якого приводу и без нього.

Жорстоке поводження із неповнолітніми може виражатись у здійсненні батьками фізичного або психічного насилля щодо них або в замаху на їх статеву недоторканість, а також у застосуванні недопустимих  способів виховання (у грубому, зневажливому, що принижує людську гідність, поводженні з дітьми, образі або експлуатації дітей).

         Відповідно до статті 184 КУпАП «ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання  передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей –

тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

         Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення  адміністративного стягнення, -

         тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян».  

 Невтішна статистика притягнених до адміністративної відповідальності  батьків за статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення місцевими судами Миколаївської області, на яких накладено адміністративне стягнення. Так, у 2006 році адміністративне стягнення накладено на 857 батьків,  у 2007 році ця кількість виросла до 987 осіб,  за 2008 рік адміністративне стягнення накладено на 880 осіб.

«Злісне невиконання  батьками , опікунами чи піклувальниками встановлених обовязків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки,-

карається обмеженням волі на строк  від двох до   пяти років або позбавленням  волі на той самий строк » (стаття 166 КК України).

Якщо у 2006 році за цією статтею засуджено 4 особи, у 2007 році – 1 особу, у 2008 році – 7 осіб, то за І півріччя поточного року  уже засуджено 4 особи.

Як вбачається із матеріалів кримінальних справ, засуджені батьки зловживали спиртними напоями, злісно не виконували встановлені законом  обов’язки  по догляду за  малолітніми дітьми, що виражалось у обмеженні харчування, одягу, інших предметів першої необхідності.

Так,  вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2009 року засуджено батька малолітньої дитини, який повинен був здійснювати догляд за дитиною після позбавлення батьківських прав матері. Проте дівчинка залишалась вдома протягом тривалого часу одна, без їжі, брудна, одягнена у брудному одязі. Наприкінці жовтня до служби у справах дітей Центрального району надійшла інформація від громадськості, що малолітня боса дівчинка бігає по вулиці. Працівниками служби дівчинку було евакуйовано до міського притулку для дітей. За результатами медичного обстеження було встановлено діагноз: гостра респіраторна вірусна інфекція, гіпотрофія 1 ступеню, змішаний педикульоз, рахіт.

Засуджена Ю. вироком Центрального районного суду м. Миколаєва  від 21 січня 2009 року зловживала спиртними напоями, догляд за малолітнім Дмитром не здійснювала, в квартирі знаходилися громадяни, вигляд яких паплюжив людську гідність. За результатами медичного обстеження  хлопчику встановлено діагноз: гостра респіраторна вірусна інфекція, фарингіт, кардиопатія, дисфункція кишечника, затримка психомоторного, мовного, фізичного розвитку, гіпертрофія 1 ступеню, нижній парапарез  разидуального органічного генезу. Діагнози захворювань малолітніх дітей вражають своїм переліком  у матеріалах кожної кримінальної справи.

 Усі ми повинні створити світ, сприятливий для дітей, світ у якому кожна дитина почуватиметься захищеною, де її думка буде поважатися, де немає місця насильству, світ, який би дав змогу виховати здорове, щасливе, досконале покоління. Оскільки сьогоднішні діти – завтрашні громадяни, то їх захист і розвиток є передумовою майбутнього розвитку людства.